Культура поведінки – це почуття високої людської гідності, яке визначає поведінку людини в різних умовах: у дитсадку, вдома, на вулиці, на очах у всіх і наодинці із собою.
До поняття «культура поведінки» входять уміння і навички, що сприяють розвитку культури розумової і фізичної праці, особиста гігієна, ряд звичок, пов’язаних із ставленням до інших людей: ввічливість, турботливість, уважність, тактовність, делікатність.
Організовуючи дітей у дитячому садку, вихователь на основі «Програми виховання в дитячому садку» визначає зміст навичок і звичок культурної поведінки, створює належні умови для оволодіння ними, добирає методи і прийоми впливу на вихованців. У повсякденному житті під час різних видів діяльності, у різних життєвих ситуаціях поступово вводимо правила культури поведінки. Але перш ніж впровадити правило, треба його коротко і чітко сформулювати: «За столом сиди спокійно», «Одяг вішай тільки у своїй шафі», «За кожну послугу дякуй» та ін.. Не слід подавати правил у вигляді заборон, бо вони не містять вказівок на те, як треба діяти. Коли вводимо нове правило, обов’язково пояснюємо, чому треба робити так, а не інакше. Це сприяє усвідомленому його виконанню. У молодших групах з правилами ознайомлюємо кожну дитину індивідуально, бо малята ще не вміють узагальнювати, не відносять себе то того, що сказано всій групі, проте вони легко засвоюють культурно-гігієнічні правила.
Обов’зковою умовою виховання культурної поведінки є цікаве, насичене різноманітними справами життя. Загальновідомо, що основним видом діяльності є гра. Саме в процесі ігор треба прищеплювати дітям навички і звички культурної поведінки. Н. К. Крупська писала: «Для дітей дошкільного віку ігри мають виняткове значення: гра для них – навчання, гра для них – праця, гра для них – серйозна форма виховання». Вивчаючи правила гри, дитина засвоює і правила культурної поведінки. Зміст гри вводить дошкільників у сферу культурних взаємин дорослих: ввічливість, дисциплінованість, повага до інших і т. д..
Малята усвідомлюють мотиви ставлення людей один до одного: хворий потребує піклування, продавець завжди ввічливий з покупцями та ін.. На цій основі формується позитивне ставлення до людей, виникає бажання наслідувати їх, бути на них схожими. Наявність у грі правил, які дитина виконує добровільно, виховує у неї вміння ввічливо просити, дякувати за послугу, культурно розмовляти, бережно ставитися до речей і т.д.. Отже ігри – це своєрідна школа активного, творчого засвоєння правил культурної поведінки, яким малята охоче підкоряються і неухильно виконують.
Навчальна діяльність сприяє насамперед формуванню організованої, дисциплінованої поведінки, виробляти вміння уважно слухати вихователя і виконувати всі його вказівки. На заняттях у дошкільників виробляється вміння правильно і красиво тримати корпус під час роботи, бути спокійним, врівноваженим, стримувати поривання до розмови, руху, сміху. У процесі занять вони оволодівають правильною літературною мовою.
У трудовій діяльності діти, що об’єднані спільною працею, вступають у певні взаємини, нормальний характер яких визначається взаємною повагою, культурою спілкування, ввічливістю. У формуванні навичок і звичок культурної поведінки треба стежити, щоб не було розриву між уявленнями дітей про норми поведінки і їх власною поведінкою.
Найкращого успіху у вихованні навичок і звичок культурної поведінки у дітей можна досягти за умови поступового цілеспрямованого впливу на них усього колективу дитсадка і активної підтримки сім’ї.
Однією з умов, що сприяє правильному вихованню, є дружні, теплі взаємини між членами сім’ї. Вони створюються на основі спільних переконань, інтересів і переживань, взаємної любові і поваги, участі всіх у створенні культурних і зручних умов життя. Якщо дитину з раннього віку привчати культурно і ввічливо розмовляти, рахуватися з інтересами інших, стримувати себе, а іноді й поступатися своїми інтересами з поваги і любові до близьких, то повага до батька і матері, до старших членів сім’ї, а також до всіх інших людей, ласкаве ставлення до них стають для неї незмінним правилом поведінки. Батько й мати для дитини – взірець для наслідування. Те, як вони діють, як поводять себе, як розмовляють один з одним, як говорять про інших стає для дітей еталоном. Особливого досвіду вони не мають і не можуть внести вжиття сім’ї якихось змін. Крім того, усе природне сприймається значно глибше і легше, ніж те, що викладається, рекомендується. Єдина лінія виховання означає, що дитина чує і бачить у сім’ї саме те, чого її навчають у дитячому садку (ввічливості, скромності, стриманості, дисциплінованості, працьовитості).
Виховувати культуру поведінки – це означає постійно турбуватися про те, щоб у дітей зростала культура людських відносин, щоб ставала щедрою на ласку, добро, увагу, допомогу і турботу дитяча душа і щоб усі ці якості виявлялися в приємних для оточуючих формах поведінки.
«Наші діти –це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною». А. С. Макаренко. В Концепції дошкільного виховання в Україні, Державній національній програмі «Освіта», Законі України « Про дошкільну освіту», Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні підкреслюється велика роль родинного виховання, передбачається взаємопроникнення сімейного і суспільного виховання з метою створення для кожної дитини єдиного виховного середовища. Родина, як відомо, є першим соціальним інститутом, а отже, має особливе значення для становлення життєвої компетентності дошкільника як особистості. Сім’я для малої дитини – це Космос, де мама – Сонце, тато – Місяць, а численні родичі – планети. Саме тут вона черпає сили і енергію для життя, вчиться мудрості, набирається досвіду. В дитячому серці зароджуються, вкорінюються моральні почуття – любов до людей, милосердя, доброта, що є сутністю вихованої людини. Мати і батько – головні природні вихователі дитини. «Яблучко від яблуні недалеко падає», «Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти», «Як не навчить батько – не навчить і дядько». Народні прислів’я ці відомі кожному. Розумно люблять своїх дітей ті батьки, які ніжність не доводять до всепрощення, піклування – до потакань і потурання примхам, а вимогливість поєднують з повагою до особистості дитини. Кажуть, діти – дорогоцінність, а ще більша дорогоцінність їх виховати, так як сам процес виховання – безперервна робота серця, розуму і волі батьків. Педагог А.С.Макаренко говорив: «Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте, чи наказуєте її. Ви виховуєте її кожної миті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома». На жаль, є ще батьки, які погано розуміють свої обов’язки, припускаються помилок у вихованні дітей, отже, потребують допомоги фахівців .Такою допомогою повинна бути діяльність педагогів, які сприяють всебічному розвитку дітей , та допомагають сім’ї у їх вихованні. Організація повноцінної взаємодії педагогів і батьків є на сьогодні одним з найважливіших завдань, що стоять перед колективами дошкільних закладів. Вивчаючи цю проблему, я почала активний пошук і впровадження таких форм взаємодії з родинами вихованців, які б дозволили досягти реального співробітництва, використання різноманітних форм та методів, залучення батьків до навчально-виховного процесу. Компетентність, дипломатичність – запорука успішної взаємодії ДНЗ і родини. В своїй професійній діяльності я використовую такі форми роботи з батьками: 1.Індивідуальні (бесіди, консультації, вивчення досвіду сімейного виховання через відвідування сім’ї, телефонний зв'язок, анкетування, залучення батьків до життя групи ). 2.Наочно – інформаційні (тематичні стенди, виставка дитячих робіт, реклама книг, статей із газет або журналів щодо проблеми сімейного виховання, відеофрагменти організації різних видів діяльності, режимних процесів, «скринька» ідей та пропозицій, родинний альбом ). 3.Групові ( консультації, збори, зустрічі з цікавими людьми, практикуми, школа молодих батьків). 4.Колективні ( батьківські конференції, дні відкритих дверей, вечори запитань та відповідей, виставки спільних робіт, батьківські тренінги, перегляд ранків, спортивних змагань). Співробітництво з батьками почала ще чотири роки тому, коли їхні діти вперше переступили поріг дитячого садка. Головне, на мою думку, що потрібно в роботі з найменшими вихованцями – це терпіння, любов і піклування. Досвід роботи підказував, що ключова форма роботи з родиною – індивідуальна. Співбесіди, як найбільш поширена форма індивідуальної роботи, проводжу під час приходу та відходу дітей з дошкільного закладу. Хоч ці бесіди короткочасні, та вони дають змогу зрозуміти окремі вчинки і переживання дітей, допомагають педагогам та батькам ближче познайомитися, тримати один одного в курсі життя дитини. Такі бесіди – перші кроки до добрих, довірливих взаємин між сім’єю та вихователем. Тематика бесід диктується життям дитини вдома та в дошкільному закладі: « Як відбувається фізичний розвиток дитини?», «Чим цікавиться?», «Режим роботи ДНЗ». «Театралізована діяльність дошкільнят – сходинка до розвитку творчості і індивідуальності» - індивідуальна співбесіда До співбесід близькі консультації ( групові та індивідуальні). Кожна консультація припускає не тільки обговорення проблеми, але й практичні рекомендації щодо її вирішення. Проводячи консультації, намагаюся, щоб вони були перспективними і сприяли реальним змінам у родині на краще. Вибір теми визначаю спостереженням за дітьми або завданнями виховання : «Про дитячу чуйність і жорстокість», «Дитина у світі прекрасного», «Джерело розвитку особистості дитини». Однією з сучасних форм роботи з батьками я використовую анкетування. Зміст їх різноманітний: « Чи знаєте ви свою дитину?», «Які ми, батьки?» Значно зближує і відвідування сімей. Тільки не формальні, для запису, а такі, що потрібні і дитині, і її батькам. Находжу час провідати малят, які довго хворіють. Це допомагає встановленню особистісного контакту, дає змогу об’єктивно з’ясувати педагогічну позицію сім’ї, ознайомитися з умовами , в яких проживає дитина. Намагаюся тактовно допомогти родині зрозуміти та виправити якісь помилки або вжити рішучих заходів щодо оздоровлення виховної ситуації в сім’ї в цілому. Важливою формою групової роботи з батьками є конференція. Їх доцільно проводити як обмін досвідом з виховання дітей або думками з певної проблеми. Конференції, як і будь-яку зустріч із батьками, ретельно готую та планую заздалегідь: проводжу відповідну літературну виставку, вивчаю думки дорослих, дітей і вчених. Темою для обговорення можуть бути й нагальні проблеми навчального закладу: оформлення і ремонт групи, моральні й естетичні організації святкових ранків й багато чого іншого. Батьківські тренінги – це досить ефективна і активна форма роботи з батьками, які усвідомлюють наявні проблеми родини, прагнуть змінити стиль взаємодії з власною дитиною, розуміють необхідність набуття нових знань і вмінь у її вихованні. Під час тренінгових занять батьки з великим інтересом виконують такі завдання, як «дитячі ігри», «улюблена іграшка», «мій казковий образ». Щоб зробити все можливе для залучення проблемної родини до співпраці нерідко використовую так звані «години відвертості» за участі дітей і батьків. Двері дитячого садка завжди повинні бути відкриті для батьків. Дні відкритих дверей – дієва форма педагогічної освіти батьків у моїй групі, яка взаємно збагачує досвідом вивчення особливостей дітей та мистецтвом їх виховання. Аналіз запитань і висловлювань батьків, після безпосереднього ознайомлення з життям дітей в дитсадку, показав, що вони мало знають про життя дитини в садку, про особливості роботи вихователя і часто займають пасивну позицію щодо виховання і освіти власної дитини, вважаючи це справою педагогів. Коли між дитячим садком та родиною немає протиріччя, батьки розуміють, що необхідна співпраця з педагогом, що саме від оточуючих дитину дорослих залежить, як проживе вона своє дитинство, чому навчиться, які враження залишаться. З допомогою батьків наша група «Теремок» оформлена так, що кожний куточок використовується для розвитку дітей: багато іграшок, спортивного обладнання, автомістечко, існує куточок театралізації (де знаходяться пошиті батьками костюми казкових героїв) . Є в групі куточки «усамітнення», «чомучки», де дитина може самостійно погратися. З легкої руки однієї мами, яка принесла в дитсадок черепашку, було прийняте рішення збагатити «живий» куточок природи: придбали акваріум з різноманітними і цікавими рибками, хом’ячка. Діти із задоволенням доглядають за мешканцями. Граючись, набувають спеціальних природних знань, певних практичних навичок, позитивно-емоційного ставлення до живої природи. В нашій групі народилася традиція, яка живе вже четвертий рік – проводити Свято сім’ї. На свято збираються великими сім׳ями: бабусі та дідусі, тата і мами, брати і сестрички. Заздалегідь готуються і діти і дорослі: разом обговорюють план свята, розподіляють обов’язки, печуть тістечка й печиво, готують цікаві концертні номери. Така зацікавлена участь батьків перетворює зустріч на справжнє сімейне свято – це атмосфера згуртованості, коли діти стараються для дорослих, а дорослі намагаються порадувати дітей. Згодом у книзі відгуків з׳явилися записи, з яких видно, що спільні заходи зацікавили батьків. Найпоширенішою формою групової роботи з батьками є батьківські збори .Стараюся проводити їх по-новому. Відмовилась від довгих виступів повчального характеру з свого боку. Імена називаю тільки при позитивних відгуках. Прагну створити психологічну атмосферу, що сприяє розкутому і довірчому спілкуванню. Так, збори, присвячені характеру і стилю взаємин дорослих і дитини в сім׳ї, пройшли у формі невимушеної бесіди за столом. До цієї зустрічі я готувалася разом зі своїми вихованцями. Малята підготували інсценівку казки «Коза-Дереза». Крім того, діти малювали листівки для мам і тат (завжди запрошую обох). Я запропонувала батькам відповісти на запитання анкети. Закінчуючи збори, подякувала і поцікавилася: про що їм хотілося б дізнатися наступного разу. Вирішено було присвячувати більшість часу конкретним проблемам, випадкам з життя групи , а необхідні для батьків знання з психології та педагогіки вони здобудуть шляхом самоосвіти. З того часу, готуючись до зборів, заздалегідь вміщую у «Батьківському куточку» матеріали з теми, що обговорюватиметься, пропоную батькам додому книжки, журнали для самостійного опрацювання. За мету групових зборів беру знайомство батьків з конкретними педагогічними питаннями. Під час підготовки зборів до їх плану обов’язково включаю теоретичні проблемні питання. Щоб уникнути пасивного слухання, змінюю форми подання матеріалу: наприклад, пропоную батькам вирішити кілька педагогічних ситуацій, пропоную міні-сценки, де беруть участь і батьки, і діти. Корисно іноді на зборах представити фрагменти занять. Це подобається дітям. А батьки уважно й зацікавлено стежать за своїми дітьми, порівнюючи їх, самостійно роблять висновки. Тему до зборів підбираю, враховуючи вік дітей та період відвідування дитиною дошкільного закладу. Найчастіше тематику підказує саме життя, інтереси і потреби групи: «Індивідуальна неповторність дитини», «Граючись навчаємо», «Як підготувати малюка до школи». Проводячи різні форми роботи, бачу, що батьки не лише зацікавлені, а й дають слушні поради, з увагою відношуся до них. Однією з пропозицій було ведення альбому « Моя сім׳я», де кожен може поділитися рецептом виховання своєї дитини, дати слушні поради, розповісти про сімейні традиції. Бути в центрі подій, які відбуваються в нашій групі, допомагають батькам різноманітні виставки: «Овочева ярмарка»( до тематичного циклу « Ходить осінь в садках, по городах»), «Королівство квітів» (тематичний цикл «Квіти в нашому житті»), «Для рідної матусі» (тематичний цикл «Хто на світі найдорожчий»). А яких тільки робіт не було на виставці з назвою « Разом веселіше»! Це і малюнки, і цікаві доробки з природного матеріалу, чудо-дерево з бісеру, веселі клоуни з яєчної шкарлупи та багато іншого. Скільки захоплення було в очах кожної дитини, коли вона ділилася враженнями про спільну роботу з батьками. Спільні емоції і спільна діяльність дарують радість і батькам, і дітям. Цікаво пройшов тематичний цикл « Друзі наші менші». Малята разом з батьками виготовили книжку « Мій домашній улюбленець», де зібрали загадки, вірші, фотографії, малюнки про домашніх тварин. Всі ці засоби сприяють інтересу мам і тат до виховного процесу, поваги до педагога і його праці, допомагають встановлювати взаємини співробітництва. Намагаюся, щоб батьки виступали не в ролі експертів чи спостерігачів роботи а були рівноправними партнерами і союзниками. Практика показує: жодні заходи не дадуть позитивних результатів, якщо до них не залучати батьків, якщо поставлені проблеми не розв’язуються разом з ними – першими і найавторитетнішими вчителями. Багато хто з них став моїм активним помічником і спільником, решта – на шляху до цього. Проблеми у нас спільні, спільна зацікавленість у їх вирішенні. А отже і спільний успіх. Я дуже ціную народну мудрість і завжди у своїй роботі звертаюся до найголовнішого педагога – народу. Раджу це робити і батькам, адже принципи народної педагогіки про виховання дітей, їх ставлення до батька-матері актуальні і донині. • Хоч і по коліна в воду, аби до свого роду. • Без гілок – не дерево, без дітей – не сім’я. • У кого є ненька, у того голівка гладенька. • Дитину виховують тоді, коли лежить впоперек ліжка, а коли уздовж, може бути пізно • Як не навчить батько – не навчить і дядько.
В дитячому садку «Сонечко» пройшла визначна подія – конкурс «Кращий за професією». В ньому взяли участь помічники вихователів всіх вікових груп та кухарі. Мета конкурсу – підняти авторитет і значимість діяльності технічного персоналу дошкільного закладу у вихованні малюків. Минулорічний конкурс «Вихователь року» показав, що у нашому колективі працюють відповідальні і талановиті люди. Помічники вихователів, няні-санітарки, інші працівники допомагали один одному і працювали на спільний результат. Мабуть це і стало запорукою успіху наших вихователів на міському конкурсі, про який повідомляли раніше. Конкурсанти цього року змагалися в таких конкурсах: • «Ерудит» - знання посадових інструкцій та вміння надавати першу допомогу у випадках травмування; знання санітарно-гігієнічних вимог утримання групової кімнати; розв’язування задач на ерудицію. • «Надійний помічник» - вміння виготовити із запропонованого матеріалу поробку, яка могла б бути цікавою для малят. • «Чия казка краща?» - драматизація уривків із знайомих для дітей казок. • «Світ моїх захоплень» - презентація своїх хобі, уподобань, інтересів. Кухарі закладу представляли та захищали приготовлені страви, розповідали про їх цінність у дитячому харчуванні. Результати конкурсу: Переможці: помічники вихователів Пономаренко Н.Д., Євдокименко О.В. Міс «Розумниця» - Морозовська Є.А. Міс «Художниця» - Бурляй О.В. Міс «Оригінальність» - Богданова С.А. Міс «Казка» - Демчук Л.М. Звання «Майстер своєї справи» отримала кухар Лісовська Н.В. Напередодні конкурсу була проведена всеколективна акція «Визнання року» - кращим працівником 2008 року стала медична сестра закладу Лось Лариса Олександрівна. Бажаємо нашим колегам здоров’я, творчих успіхів і наполегливості у вихованні маленьких малинчан!
Закінчилися Новорічні свята і зимові канікули. Навчально-виховна робота в канікулярний період була змістовна і цікава для вихованців. Ігри, розваги, пізнавально-дослідницька діяльність сприяли всебічному розвиткові дітей. І звичайно подарунки! Про це подбав не лише міський відділ освіти, а й наші надійні шефи з ВАТ «Прожектор» (голова правління В.О.Власенко) та партія «Батьківщина» (голова О.М.Оксьоненко) Вдячні їм за це! Згідно статистичних даних, в ДНЗ виховується – 158 дітей у семи вікових групах, щоденно відвідують дитсадок близько 70% дітей. Станом на 01.01.09 у черзі на влаштування в «Сонечко» - 30 дітей. Інформація про наявність місць в групах з 01.06.09:
Ясельна – 0 Молодша (2 групи) – 4 Середня – 0 Старша (2 групи) - 8 1 клас – 0 Першочерговість на влаштування надається дітям, що проживають у прилеглому мікрорайоні. Це вулиці: Островського, 30 років Перемоги, Фабрична, Кутузова, Енгельса, Грушевського № 60 – 130. Шановні батьки, що проживають на вказаних вулицях! Якщо Ви бажаєте, щоб Ваша дитини відвідувала саме наш дитсадок, записуйтеся на чергу заздалегідь. Це додасть впевненості Вам і можливість прогнозувати нам. Ласкаво просимо!
